ТРУДОВІ БДЖІЛКИ

28 вересня Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОВА прийняв участь у робочій нараді щодо профілактики хвороб бджіл.

Фахівці обговорили необхідність внесення змін до «Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл» з врахуванням сучасних вимог.

Бджоли відіграють важливу роль в сільському господарстві як запилювачі квіткових рослин. Згідно з Інструкцією за виробничим напрямком пасіки розрізняють:

медотоварні – призначені для одержання продуктів бджільництва (товарного меду, воску бджолиного, прополісу, маткового молочка, бджолиної отрути, збору пилку);

запилювально-медові, де бджоли використовуються для запилення садів, ягідників і ентомофільних сільськогосподарських культур і для виробництва меду;

запилювальні пасіки – призначені для запилення бджолами культур закритого ґрунту (в теплицях, парниках тощо);

репродукторні (розплідники) – для відтворення бджіл (виведення бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка);

племінні – для розмноження, поліпшення і виведення бджіл певної породи, зберігання генофонду бджіл, що існує, виведення племінних бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка;

карантинні – для витримування бджіл у карантині.

Пасіки розміщують у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської й хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання.

Відстань від товарної пасіки до репродуктивної й карантинної повинна бути не менше 7 км.

Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами й кущами.

Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини й місцевими органами влади.

При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім’ю потрібно 30-35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл.

При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір’ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10-15% від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30% від загальної кількості рамок).

Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м один від одного і 6-10 м між рядами. Перед льотками роблять майданчики розмірами 0,5 х 0,5 м.

Алла Стоянова директор Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОВА підкреслює, що “у світі існує понад 15 000 різновидів бджіл. Українські пасічники тримають переважно кавказьких, карпатських та власне українських бджіл. А дикі бортьові волохаті бджоли є дуже цінними для збереження лісових екосистем.

Є цікавий факт – бджола може продовжити своє життя на 5-6 років, щоправда, лише у виняткових випадках – заради збереження сім’ї. Також вони мають дуже розвинений нюх та здатні «відчути» запах квітів за кілометр від себе. Збираючи мед, одна бджолина сім’я пролітає за день відстань, рівну довжині екватора.

А головне — бджоли мають ключове значення для збереження біорізноманіття на нашій Планеті.

Тому знання біології бджолиної сім’ї та основних хвороб бджіл – основа рентабельного ведення бджільництва.

Варроатоз та нозематоз – найбільш шкодочинні паразитарні хвороби бджіл, що поширені на всіх пасіках без винятку. Прояв захворювань обумовлюється ступенем враження бджіл кліщем варроа та мікроспорідіями Nosema apis і Nosema ceranae.

Ці паразити – є причиною активізації латентних вірусних захворювань імаго бджіл і розплоду. Окрім того, вони є причиною загострення європейського гнильцю у бджіл.

Сім’ї з високим ступенем враження бджіл кліщем варроа (більше 10%) злітають осінню або гинуть протягом зими.

Отже, кожен пасічник має слідкувати за процентом закліщеності бджолиних сімей кліщем варроа протягом літнього сезону та ступенем інвазії бджіл мікроспорідіями Nosema apis і Nosema ceranae ранньою весною.

Всі інші інфекційні захворювання (окрім американського гнильцю), зазвичай, не носять масового характеру і легко лікуються таким загальнодоступним методом, як створення безрозплідного періоду на період виведення матки.

Американський гнилець – небезпечне захворювання, яке потребує дезінфекції бджолоінвентарю та закурювання бджолосім’ї.

Акарапідоз – карантинне захворювання, яке викликає трахейний кліщ Acarapis woodi. Заходи боротьби ті ж самі, що і з кліщем варроа.

Заходи з профілактики та лікуванню хвороб бджіл, що є обов’язковими на пасіці, та повинні проводитись протягом активного пасічницького сезону.

Звертаю увагу на те, що заключна обробка від кліща проводиться в жовтні – листопаді при відсутності розплоду в гніздах 2-3 рази з інтервалом 7-10 днів. Зазвичай, це препарати на основі амітразу або це 3%-на щавлева кислота.

А ось профілактику від нозематозу обов’язково проводять восени, згодовуючи бджолам разом з цукровим сиропом препарат КАС (КАС-82) (30% лікувального корму від загальної кількості кормів, що згодовуються бджолам на зиму), який легко готується в домашніх умовах з бруньок сосни та полину гіркого.

Можна замінити препарат КАС витяжкою з бруньок сосни, бруньок тополі чорної, бруньок берези, деревію, полину гіркого (1-2%). Весною протинозематозний оздоровчий прийом включає згодовування зазначених витяжок, але в невеликих дозах (0,3-1 л на сім’ю).

Україна належить до провідних держав світу, які мають розвинуте бджільництво. Воно забезпечує запилення комахозапильних рослин сільськогосподарського призначення, виробництво меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної та інших галузей і на експорт.

Наша медова продукція є конкурентоздатною на світовому ринку: за деякими даними, кожна сьома тонна меду у світі – українська”, – наголошує Алла СТОЯНОВА.

ДІЄМО РАЗОМ ЗАРАДИ ПЕРЕМОГИ!