РІК НЕЗЛАМНОСТІ

24.02.2023 admin

24 лютого.

Лютий, що розтягнувся на 365 днів.

Лютий, що назавжди увійде в історію нашої країни і нашого народу.

Лютий, що перевернув й поділив життя на “до” та “після”.

Спогади про цей день досі стоять перед очима. Розгубленість. Беззахисність. Страх за дітей та батьків. Коли послідовники Гітлера взялися бомбити житлові будинки, лікарні, школи, ферми…де жили і працювали мирні люди, здавалось ми опинились у якомусь страшному сні. Так званий “русский мир” помер у серцях кожного українця, пішов разом зі сльозами від переляку наших дітей. У нас було в рази менше людей і техніки, але в рази міцніший дух, віра та бажання захистити свою рідну землю, свій дім, свою сім’ю, свою країну. Розгубленість змінилася сміливістю. Беззахисність незламністю. Ми навчились жити і планувати справи від одного ракетного удару до іншого.

Повітряна тривога за рік пролунала в Одесі 615 разів. 577 годин або понад 24 днів провели в укриттях під землею наші діти! Важко це уявити, але наші малята навчилися по звуку відрізняти ракету від безпілотника, роботу ПВО від прильоту.

Україна та ми сильно змінилися за цей рік.

ЗСУ тримають фронт! Волонтери, лікарі, вчителя та звичайні люди власноруч зробили надійний тил нашим сміливим воїнам. Фермери відбирали танки у «другої армії світу» та старенькими тракторами притягували їх до наших військових. Українки збивали дрони банками із закрутками. У наших діточок замість лунтіків та фіксіків з’явився новий герой – пес Патрон.

Війна приносить за собою кров, розруху і біль від втрат. Йде країною, залишаючи по собі страшні сліди, болісні і незворотні. Ми відбудуємо дороги, будинки, театри, лікарні… Але ми не зможемо оживити тих, кого вбила ця війна. Цих смертей не мало бути. По всій країні гинуть люди, що ще мали жити довго та щасливо. Це боляче… Щирі співчуття кожної родини, яка втратила близьку людину.